springfrom: (я-леся-хольга)
Спершу анонсую тут, оскільки це стосується саме цього блогу. Тепер мене можна читати-дивитись ось за цим лінком - http://oksanatysovska.blogspot.com/. Спробую писати регулярно. З вдячністю прийму всі зауваження-побажання.

А це - шматочок нашої зими.

DSC04499
springfrom: (я-леся-хольга)
Цього року всі сезони змішались в один... Вже знову бабине літо. І немає цього відчуття: ось закінчиться зима і все буде добре, от прийде літо і все буде добре, от...

IMG_0262
springfrom: (я-леся-хольга)
Страшно і гірко. Але нам своє робити.
Коли привозиш каски і віддаєш особисто тим, для кого їх купували всі разом... А ще коли бачиш очі дружини, коли вона розглядає каску чоловіка, передивляється вміст аптечки, перечитує назви... Як 50-річний чоловік роздивляється, міряє все те. Як радіє, що каска легше, ніж та, що була і вже немає. Як він дякує всім нам. Він дякує нам. Я зараз пишу і плачу.
Я про що. Ми продовжуємо купувати каски, аптечки. Цього разу передали три. Дуже дякую "Весільні друзі", які вклали левову частку грошей, замовили каски а ще передали бронік і аптечку. Ще одну каску також нам віддали просто так, бо хлопці ВЖЕ туди їхали і її ВЖЕ треба було.

DSC09628 copy2
springfrom: (я-леся-хольга)
І планувалось на сьогодні в перервах між обробками читати-переглядати ці абсолютно чудові книжки, які мені привезли почитати такі ж чудові Аня і Льоша... А замість цього знову моніториш без кінця новини, бо вночі "знову було" і хлопці там на передовій... Коли це вже закінчиться. І як це закінчиться...

DSC09563 copy
springfrom: (я-леся-хольга)
Такі дивні різні відчуття і події... Багато змін, не всі вони подобаються. Але людині, мабуть, властиво противитись змінам. Хочеться якогось мінімального внутрішнього спокою і гармонії. І таке враження, що за цей час ти втратив здатність навіть до цього. Теоретично, знаєш, де знайти чи де шукати. Але ні сил, ні здатності не відчуваєш.
З хорошого - дєтка-таки їде до Львова до прекрасної Данки. Тішусь за неї страшенно.

DSC07853
springfrom: (я-леся-хольга)
Іноді... Ні, не іноді, зараз дуже часто хочеться, щоб головною проблемою-таки був вступ Леськи, а не війна. Бо, здається, я про вступ взагалі не переживаю, а, мабуть, варто було б... Щоб фотографувались знову квіти-книжки-кава... Щоб частіше сидіти з друзями в кав"ярнях і не розмовляти про те, де і яку каску краще купити і як відправити адресату. І не дізнаватись про те, що рідним приходять повістки, а незнайомим рідним і похоронки... Так хочеться.

Сподівалась, що ці десять днів в Америці стануть перезагрузкою. Я провела чудові дні, але не могла відірватись від новин вдома. Було дивно бачити, що десь є місце, де це просто новини... І усвідомлюєш, що ти намагаєшся бути одночасно і тут, і там... Мабуть, це стрес і невміння відключатись-переключатись. Але так є.

А це шматочок мирних ранків з кавою, сонечком і уважністю Джемі, так...

IMG_7154 copy
springfrom: (я-леся-хольга)
А як ви зараз даєте собі раду з усім цим? Як зводите до купи ці реальності? Як справляєтесь з тим, що світ навколо нас не лише змінився, а і розхитався?.. Бо я не справляюсь. Взагалі. Мене виносить зранку від новин про те, скільки людей загинуло/пропало/поранено. Цей холод не відпускає. І цей згусток в районі сонячного сплетіння все сильніше і сильніше затягується. Я написала тут деталі, а потім витерла. Ви самі про них знаєте... А я просто не справляюсь...

IMG_6740 copy
springfrom: (я-леся-хольга)
Дякую тим, хто озвався і допомагає з закупівлею амуніції для армії. Завжди страшенно не любила мати справу з чужими грошима і от, маєш. Тут альбом з фото і сканами - https://www.facebook.com/oksanatysovska/media_set?set=a.10201947647963165.1073741857.1543718560&type=3
Копіюю вчорашній запис з фб: На сьогодні на картку надійшло - 30 950 грн. Готівкою отримали - 10 450 (включаючи переказ МаніГрам, забрала сьогодні). Витратили на ті потреби, про які я вже писала - 27 970. Сьогодні сплачуємо за 4 пари тактичних окулярів, які купили на базарі, де продають всяке таке мілітарне вживане і ні (тому саме ця покупка без чеку) - 1000 грн (по 250 за пару), і джіпіес - 2800 (точну суму назву, коли заберемо на Новій пошті). О, ще сьогодні заберемо вклад "натурою" - страшенно цінний - одну мега-круту кевларову каску і одну мега-круту пару тактичних окулярів
Залишок складає 9630 грн. Сподіваємось купити хоча б кілька касок.
Зроблю окремий фотоальбом, куди закину скани чеків і фото придбаного.
Хлопці мають вирушати на днях. Що встигаємо - передаємо їм прямо. Що не встигнемо - вони розповіли як передавати надалі.

Пи.Си. І про котіков же! Як без них! Сьогодні одне знайшло свій дім Думаю, що їй там буде ще краще, ніж у нас
springfrom: (я-леся-хольга)
Коли один день намагаєшся вникнути в те, який бронік кращий і де його купити в Києві, де черга вже на тижні наперед, а хлопці от-от поїдуть на схід, а русскіє в новинах сьогодні вже анонсували знищення їх батальйону, а на наступний день знімаєш весілля, де все так, наче нічого не відбувається в країні і ти думаєш, а де вона, та справжня реальність, і не можеш зрозуміти. Бо і то, і то реальність. Але як вижити в ній, і як правильно вести-реагувати-діяти - хіба знаєш... Робиш те, що, наче, мав би робити. Розумієш, що цього, ой як мало...
Таке от сьогодні. Шматочок з реальності за вікном. Не знаю, що б робила без неї...

DSC06762 copy
springfrom: (я-леся-хольга)
Вчора Орест промотався цілий день. До основної роботи дістався в 18-й, а додому вже й не знаю в котрій. З захистом в Києві зараз страшенно складно. Тому купували те, що хлопці вважали найпотрібнішим. На картці лишилось 3337,79 і 500 грн готівкою. Сьогодні має надійти переведення через Вестерн Юніон і може ще щось. Дуже хотілось би на решту, все-таки, купити два нормальні броніки і дві каски. Хороші люди сказали, що через 2-3 дні це можна буде в Києві знайти. Треба буде ще грошей. Проситиму.
Фото маленькі - поганий інет. Якщо треба - зісканую всі чеки і надішлю.
Щойно подзвонив Орест. Він якраз відвозив все вчора куплене, бо вночі вже їхати нікуди не хотілось. Знаєте, мабтуть, вже з новин, що вчора було. Загинуло 5-ро з їх батальйону. Броніки і каски дуже-дуже потрібні. Дізнавалась, що броніки від 2100, каски нормальні щось теж біля 2000 грн. Таке от.

DSC06800 copy
springfrom: (я-леся-хольга)
Сьогодні той четвер, коли була зрада Юди і Гефсиманія. Сьогодні прочитала в фб зранку: вітаємо всіх юд з їх професійним святом.
Зараз з одного боку можеш це відчути трохи ближче і інакше, з іншого - безперервне очікування новин відводять погляд від того, що є головним в ці дні.

DSC04104
springfrom: (я-леся-хольга)
І всі ці дні, що б не робила, "Пливе кача" в голові і в колонках...

DSC04532 copy
springfrom: (я-леся-хольга)
Дні пішли дуже дивні. Багато тривожних новин і багато дрібних справ, які забирають весь час. Ми закінчуємо ремонт в квартирі. Ремонт - це заголосно сказано, але лишалось дуже багато недоробок. Тепер от після цього всього ще треба все прибрати і навести лад. Це бетонний пил, безлад і суєта... На фоні цього - дивовижні відкриття, які надихають і дають сил жити...
Сьогодні фотографія з неділі. Нагадую всім небайдужим про те, що щонеділі, на головних площах всіх міст-селищ-сіл України проходить молитва за Україну. Приєднуйтесь кожен там, де ви є. Насправді, зараз це мегаважливо і багато. Якщо там, де ви живете ще немає такої молитви, то може час започаткувати?..

DSC04480
springfrom: (я-леся-хольга)
Наташа из Казани, которая читает мой жж. Спасибо Вам за теплые слова в смс. Спасибо за поддержку. Это важно и нужно всем нам всегда, а сейчас - особенно.

Лагідна хатинка...

DSC03005
springfrom: (я-леся-хольга)
Вчора навіть погода тривожилась, що вже казати про людей... Ми молились в нашому маленькому містечку маленьким колом. І в цьому була єдність і надія...

DSC04386

Ось тут батюшка Олександр виклав молитву за звільнення від окупантів - http://strang-rock.livejournal.com/136897.html. Я вже собі роздрукувала.

Таке акинське, да.
springfrom: (я-леся-хольга)
Ходила вчора у своєї лікарки (угу, такий в мене своєрідний підхід до святкування Дня народження, що поробиш). Вона розповідала про ті страшні дні в лютому... Лікарка чергувала в Михайлівському. Не дуже багато розповідала, більше мовчала. Але в очах було таке... І так, між іншим: Коли сказали, що є можливість, що снайпери будуть прострілювати двір Михайлівського і двічі приїздив "Беркут" до воріт і від"їздив кудись, то я глянула на дівчат, які зі мною в бригаді працювали і подумала "я вже життя прожила (їй, на секунду, не знаю, чи набагато більше 50-ти), а їм ще жити і жити, і відправила їх по домам. А сама лишилась. Обійнялись на прощання...
Ці дні, коли стало так очевидно, що лікарі наші - справжні Лікарі, Церква - справді Церква... І ці неймовірні Люди...
В Михайлівському, з однієї точки на два боки:

DSC03828 copy
springfrom: (я-леся-хольга)
Вчора ввечері розмовляла з Женькою, яка, до речі, весь час в Криму і на несміливі спроби попросити її поки що приїхати до нас, відповідає: А кто же людей лечить будет?.. Так от, ввечері розмовляли про весь цей сюр, і Женька сказала, що сама вже просто не розуміє що відбувається... Дійшли до моменту, як рятуватись від постійного болю, що не відпускає і стискає, мудра Женька сказала, що треба займатись фізичною роботою, що саме це нейтралізує викид гормонів під час стресу. Я, до речі, в курсі, що це не відкриття Америки, якщо що. Питання в іншому, я запитала, а як же себе змусити. Женька каже: принять релаксил и просто начать ) Оце от "просто начать" - для мене зараз найскладніше.
Так от. Релаксилу на ніч було дві. Ніч, все рівно, була дуже тривожною і неспокійною, а на ранок за вікном було ось це:

DSC04322

DSC04324

А на кухні оце...

DSC04332

І книги чекали на імпровізованих поличках...

DSC04334

І це абсолютно не означає, що прийшов час для котіков-цвєточков (до речі, якщо котікі-цвеєточки для когось терапія, то теж варіант, мені не допомагає, я не переглядала зйомок навіть вже дуже давно), принаймі, в мене. Це означає, що буду намагатись витягувати себе, по можливості, щоб бачити це все. І не вийде щодня це робити. І, судячи з усього, тривожні ночі без сну нас ще чекають. І коли я читаю Письмо, то розумію, що пакой нам только сніцца. Але буду пробувати вчитись виживати. Якось так. Знаю, дуже сумбурно, але ж я ніколи не казала, що чукча - пісатєль :)
Буду читати хороші книги і, мабуть, перечитаю "Цитадель"...
springfrom: (я-леся-хольга)
Шукаючи форму

***

Біля київської Софії, яка насправді така важлива, така сердечна, така – як казав Стус – бузкова, яка так потрібна ідеї російського світу для того, щоби він хоч трошки був світом, у ці дні спокійно і тихо. Але ці спокій і тиша якісь химерні, бо ж насправді почалася справжня війна. Головною ознакою цієї війни є те, що її нема з чим порівнювати. Весь тисячолітній досвід безпорадний. Абсолютно невжитковим виявляється і пам’ять про попередню війну – наші уявлення про те, як виглядає війна, зовсім не надаються до того, щоби реально збагнути, що тепер відбувається.
Біля київської Софії лежить стос квітів на місці недавнього вбивства. Ходять групи азійських туристів. Молоді хлопці у смокінгах стоять за дверима розкішних бутіків, чекаючи на відвідувачів, перед якими вони відкривають двері. Молоді хлопці у бронежилетах і касках стоять біля дверей розкішного готелю, перетвореного на штаб революційної організації. Поруч – у кількох ресторанах – сидять люди, які п’ють найкращі ґатунки віскі, а серед склянок лежать їхні телефони, на які неперервно поступають тривожні повідомлення зі Сходу і Півдня, прогнози про окупацію Києва за кілька днів, звіти знайомих і родичів про те, що робити з дітьми. А Софіївською площею ходять величезні коали, панди і ще якісь химерні звірі, які пропонують десь відпочити.
Зовсім недалеко Майдан Незалежності. Місце, де десять днів тому відбулася перша битва ще не до кінця оголошеної війни. У "Макдональдсі" працює цілодобова психологічна консультація, куди навіть не треба запрошувати – жертви справжньої війни і так ідуть туди одне за одним, бо інакше не можуть дати собі ради.
Ось тут лежали застрелені. Ось спалений будинок. Ось піраміди вирваної бруківки. Гори квітів і всюди обличчя, переповнені життям, які насправді належать уже мертвим… А далі – знову тиша і спокій, переповнені ресторани і обговорення тривожних новин.
Ніхто не знає, ніхто не може знати, як виглядає сучасна війна. Ніхто не може зорієнтуватися, як у цей момент слід поводитися.
Таке враження, що військові теоретики і науковці самі перебувають у процесі експерименту. Здається, що настав той час, коли саме їм потрібно виробити, сформулювати і опрацювати новітні концепції новітньої війни. Такої, яка не має нічого спільного ні з попереднім досвідом, ні з видивами ядерної зими тридцятирічної давності.
Очікування того, що наступив кінець історії, виявилися марними. Історія попросту шукає нових форм виявлення себе. І всі ми приречені не тільки бути свідками цього, але й брати у цьому участь, навпомацки шукаючи способів поведінки у цілковито нових умовах. Все тепер є надзвичайно пластичним.
Щоправда, лиш до того моменту, коли примітивна загроза власному тілові стає реальністю. Коли не якийсь абстрактний страх, а цілком адекватне чуття каже, що за мить тебе може не бути. І у тиші та спокої київських вулиць живе надто багато знаків, які постійно нагадують про таку можливість. Так само багато, як і знаків, які наштовхують на думку, що життя можна прожити немарно.
Серед моря всього, що притягує погляд, серед наметів, барикад, фотографій, квітів, прапорів, зображень і написів, приготовлених фляшок із запальною сумішшю, пробитих кулями щитів і куль, які пробивали і щити, і тіла, раптом завмираєш, побачивши шматок картону, на якому кульковою ручкою великими нерівними літерами написано: «Боже! Дякую Тобі за все».
Тарас ПРОХАСЬКО

Profile

springfrom: (Default)
springfrom

December 2014

S M T W T F S
  123456
7891011 1213
14151617181920
21222324252627
28293031   

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 20th, 2017 06:11 pm
Powered by Dreamwidth Studios