Завершення стосунків. Не завжди болісне ))

Я мала дуже нетривалі стосунки з банківською системою. )) У нас там кредит - потрібна була машина, бо живемо ми в передмісті, Леся вчиться в школі майже в центрі, а працюю я за містом, але в інший бік від того, де проживаю... Щоденна логістика не дуже проста з огляду на це )) А заощаджувати я не вмію. Ще ми мали невеликий депозит - потрібно було, щоб під рукою була певна сума грошей, яка могла нам стати необхідною в будь-який момент. Саме про це і мова. Коли я  підписувала угоду на депозит, то хотіла обмежитись трьома місяцями - ситуація мала вирішитись в межах цього терміну. Але менеджер в банку (дуже приємна і розумна пані, доречі) переконала мене, що за умовами угоди я все рівно можу зняти всю суму в будь-який момент (в угоді так і було написано), а раптом необхідності такої не виникне, то навіщо потім переоформлювати угоду. Я погодилась. Ну ясно, що ніхто не знав, як воно повернеться... Що почнеться криза, що буде обвал національної валюти і т.д.  І ясно, що всі втратили в цей період, кожен по-своєму. І, власне, ми з Орестом давно помітили, що гроші нас не люблять (бо ми втрачали кожного разу, як тільки виникала така можливість) і  вирішили, що нехай це буде найбільшою неприємністю в нашому житті...
Я вела тривалу переписку зі своїм банком, в якій переконувала його повернути мені гроші, які потрібні для погашення заборгованості за кредитом. Банк чемно, але несвоєчасно відписував чому він не може на це піти, прикриваючись постановою Нацбанку. Я їм пропонувала тоді перерахувати гроші в той банк, де у мене кредит. Таким чином це би не суперечило постанові Нацбанку - гроші ж не виходять за межі банківської системи. Навіть не знаю, що вони мені відписали, оскільки відповіді, яку, згідно законодавству,  мені мали надати в термін до двох тижнів, я так і не отримала. Мені, якщо чесно, до сих пір незрозуміло, чому я маю входити в положення банківської системи, якщо вона абсолютно не переймається моїми проблемами. Я знаю, що то така гра... Почавши грати в яку, ми обов"язково програємо. В будь-якому випадку. Але тільки матеріально програємо. Ті гроші ми відклали, бо Ореста мамі в будь-який момент могла бути потрібна операція, а якби ми їх тримали вдома, то точно би потратили. Ну не вміємо ми заощаджувати! І не хочу говорити про те, що за період моєї переписки з банком мамі зробили дві операції. Дякувати Богу, ми мали на це кошти... А потім вона померла... Ясна справа, що це банки не цікавить. Бо їх цікавить зовсім інше. А аж ніяк не захист вкладників, чи то, раптом, проблеми життя і смерті... Ну, власне.. Сьогодні я частково закінчила стосунки з банкіською системою. Нажаль, я не можу перегорнути цю сторінку повністю, кредит лишається. Але я скористалась першою ж реальною можливістю забрати депозит. І мене абсолютно не обходить, що забираючи депозити, населення порушує стабільність банківської системи. Банк не є доброчинною організацією. Він дуже пильнує свої інтереси і робить це за рахунок вкладників не задумуючись. І коли я хочу поділитись з кимось грошима, то я точно знаю, що це не банки, а реальні люди з реальними проблемами і потребами. Крім того, я ніколи добровільно (принаймі зараз я в цьому впевнена і я розумію, що є різні випадки і т.п.) не понесу гроші на депозит. І максимально зведу всі мої стосунки з банками до мінімуму: сплата за комунальні послуги і т.п. Ніяких депозитів, платіжних і кредитних карток, і, за можливістю, кредитів!
Коли я писала запит на повернення грошей, менеджер банку запропонувала мені:
- У нас є нові цікаві умови. Ви би не хотіли з ними ознайомитись?
:)) Я тільки поцікавилась чи є вони ще цікавішими, ніж ті, які я мала, відкривши депозит на 3 000 доларів і отримавши через 9 місяців трохи менше 2 000 )))) Бо депозит був гривневий, а наші можновладці активно переконували населення, що гривня страшенно укріпляється і лише нерозумні люди тримають зараз гроші в валюті. Якщо що, я нікого не звинувачую. Я маю власну голову для приняття рішень, тому і за наслідки цього теж відповідати маю сама. Повірила уряду - заплатила грошима. Доречі, не найгірший варіант. Враховуючи ще досвід і винесені уроки - то взагалі...

Коли ми забирали депозит в касі, нам чемно сказали:
- Да свіданія!
На що Орест чемно відповів:
- Нє. Пращайтє! )))

Окремо хочу сказати. Депозит нам повернули саме в той час, коли нам дуже потрібні гроші. Наш Бог про нас дбає завжди. Про кожного зі Своїх дітей. 


П.С. Хтось йде на Ніно Катамадзе в суботу?