Осінь за моїм вікном.

Оскільки я ні разу не сова, а відносно-жайворонок, то прокидаюсь я  раніше за всіх домашніх... В цьому є своя чарівність... Поки ще солодко сплять Леся і Орест, я роблю собі кавучай, щось гортаю-читаю... Нікуди не поспішаючи...
Потім готую сніданок... Сьогодні от теж почала вже за звичним сценарієм...Але виглянувши у вікно, виявила там... Сонце підсвічує якусь особливо осінню лавку, а біля неї сидить чорна киця... І воно мені так склалось до купи, що лишила я сніданок, швидко одяглась і побігла то все знимкувати )))

Я, взагалі-то, не по кицям. Тобто, я ВЗАГАЛІ не по кицям... Але шось останнім часом якось воно так )). lana_svitankova стверджує, що то все передається, причому, цитую дослівно, "візуально-знімкувальним шляхом " )



( всяке-таке... )

Сьогодні...

День, що так добре почався, був просто чудовим...

Цього року така осінь, що хочеться її затримати... І не відпускати...

Вдень підвезли до Києва чудову людину... Єврей. Яхтсмен. Вже добре за 70... Все життя працював токарем. Цитує напам"ять Симоненка і Бабеля...  Мій брат з ним давно товаришує... Але про нього треба писати окрему історію...

Потім бродили по Володимирській гірці. Дуже давно шось там не були... Згадували, як прогулювали пари, блукаючи тими місцями... Леся була дуже здивована, дізнавшись, що я прогулювала пари ))) Шо то хороший піар - дитина навіть уявити не могла, що мама могла таке зробити )) 

Орест і Леся кидалися каштанами ))) Можете не сумніватись, поцілили мені каштаном прямісінько в об"єктив. Жертв і разрушеній нєт.



( фоток багато... обережно ) )