Лесіні вимушені канікули або поточно-акинське.
Треба щось подумати, щоб позначати подібні записи )
Так от, Леся має вимушені канікули. На певному періоді почала скаржитись на те, що погіршився зір. Ми поїхали обстежуватись і для того, щоб зробити точне заключення (чи дійсно у нас короткозорість чи то спазм), потрібно було тиждень капати атропін. То ж ні читати, ні писати їй було просто неможливо - очі просто не фокусуються. Нас запитали чи є у нас можливість не ходити до школи тиждень, ми відповіли, що знайдемо якось ))) Найскладніше для Лесі було те, що не можна читати. Аж до розпачу. Виникло резонне питання: а що ж мені робити? :) Перегляд фільмів ніяким чином не мотивував... :) І "Маргаритка, моя квітка" лишилась недочитаною в сотий раз (Леся тут мене виправляє, що вдруге тільки) на найцікавішому місці.
Так я про що, взагалі-то. По-перше, як виявилось зараз подібна проблема у школярів дійсно дуже розповсюджена за рахунок того, що все, на що вони постійно дивляться, знаходиться на досить маленькій відстані від очей... І вони перестали дивитись вдалечінь... Немає в тому необхідності в повсякденному житті...
По-друге, після того, як ми пройшли цей курс, виявилось, що саме наш випадок, викликано все ж спазмом :) І немає необхідності в окулярах. А якби пройшли лише перший огляд, то могли би на все життя їх одягнути. Нічого страшного, звісно, але ж. Може комусь стане в нагоді )
Женя, ще раз дякую за лікаря :)
Так от, Леся має вимушені канікули. На певному періоді почала скаржитись на те, що погіршився зір. Ми поїхали обстежуватись і для того, щоб зробити точне заключення (чи дійсно у нас короткозорість чи то спазм), потрібно було тиждень капати атропін. То ж ні читати, ні писати їй було просто неможливо - очі просто не фокусуються. Нас запитали чи є у нас можливість не ходити до школи тиждень, ми відповіли, що знайдемо якось ))) Найскладніше для Лесі було те, що не можна читати. Аж до розпачу. Виникло резонне питання: а що ж мені робити? :) Перегляд фільмів ніяким чином не мотивував... :) І "Маргаритка, моя квітка" лишилась недочитаною в сотий раз (Леся тут мене виправляє, що вдруге тільки) на найцікавішому місці.
Так я про що, взагалі-то. По-перше, як виявилось зараз подібна проблема у школярів дійсно дуже розповсюджена за рахунок того, що все, на що вони постійно дивляться, знаходиться на досить маленькій відстані від очей... І вони перестали дивитись вдалечінь... Немає в тому необхідності в повсякденному житті...
По-друге, після того, як ми пройшли цей курс, виявилось, що саме наш випадок, викликано все ж спазмом :) І немає необхідності в окулярах. А якби пройшли лише перший огляд, то могли би на все життя їх одягнути. Нічого страшного, звісно, але ж. Може комусь стане в нагоді )
Женя, ще раз дякую за лікаря :)