365/220

Дуже акинський )))
Вчора, раптом, дякувати Богу, випав дууууууууууже нечастий вечір, який ми, нарешті, могли провести всі разом. Страшенно скучила за цими відчуттями... Просто всім бродити вуличками, розмовляти, жартувати, посидіти в кафе, нікуди не поспішати... Відчуття приємного і чудового подарунку...
Леся з Анею мали їхати вечірнім поїздом до Львова, а до того часу ми...
- їхали з Лесею маршруткою до Києва. Хіхікали на всю маршрутку... (Лесін супровід в поїздці. Щоб не страшно було)



( далі і дуже акинське, як я і попереджувала... )