Цей дивний тиждень...

Цей дуже дивний тиждень... Вибачте, нікого не читала... Марко після покращення у вівторок зліг і лежав ганчірочкою з високою температурою, ледь відкриваючи очі...  Я носилась з ним з крапельниць на узд, звідти на рентген, аналізи, уколи... В один з таких переїздів потрапила в ДТП і тепер без коліс в прямому і переносному сенсі... І незрозуміло чому і навіщо... І на наступний день він скаче козліком, грається, балується, і дорогі гості, і друзі... Так вам дякую, що підхопили і були поруч, і возили, і носились... І сонце сяє, і ці акації... Пап, знав би ти як цієї весни пахнуть акації...



365/93