Так хочеться...

Іноді... Ні, не іноді, зараз дуже часто хочеться, щоб головною проблемою-таки був вступ Леськи, а не війна. Бо, здається, я про вступ взагалі не переживаю, а, мабуть, варто було б... Щоб фотографувались знову квіти-книжки-кава... Щоб частіше сидіти з друзями в кав"ярнях і не розмовляти про те, де і яку каску краще купити і як відправити адресату. І не дізнаватись про те, що рідним приходять повістки, а незнайомим рідним і похоронки... Так хочеться.

Сподівалась, що ці десять днів в Америці стануть перезагрузкою. Я провела чудові дні, але не могла відірватись від новин вдома. Було дивно бачити, що десь є місце, де це просто новини... І усвідомлюєш, що ти намагаєшся бути одночасно і тут, і там... Мабуть, це стрес і невміння відключатись-переключатись. Але так є.

А це шматочок мирних ранків з кавою, сонечком і уважністю Джемі, так...