Бо.так.є.

Страшно і гірко. Але нам своє робити.
Коли привозиш каски і віддаєш особисто тим, для кого їх купували всі разом... А ще коли бачиш очі дружини, коли вона розглядає каску чоловіка, передивляється вміст аптечки, перечитує назви... Як 50-річний чоловік роздивляється, міряє все те. Як радіє, що каска легше, ніж та, що була і вже немає. Як він дякує всім нам. Він дякує нам. Я зараз пишу і плачу.
Я про що. Ми продовжуємо купувати каски, аптечки. Цього разу передали три. Дуже дякую "Весільні друзі", які вклали левову частку грошей, замовили каски а ще передали бронік і аптечку. Ще одну каску також нам віддали просто так, бо хлопці ВЖЕ туди їхали і її ВЖЕ треба було.