І мир, как злые сны Дали (С)

[springfrom]

Та да. Ще два місяці тому тут могли бути кросіві фоточькі. Що там казати, ще минулого тижня можна було розміщувати щось нейтральне і повторювати подумки: все буде добре, все буде добре... А сьогодні нє, не можу. Вчора проплакала весь день. Люди, це нова реальність. Вона тут, за вікном. Вас ще не відвідала? Думаєте і не відвідає? Раптом такі ще є... Відвідає, це справа часу, якщо що...
Коли кожного разу думаєш, ну, мабуть же, гірше вже не буває, відкриваєш стрічку новин і розумієш, що буває... Коли вже ближче... Коли вже знайомі-друзі...
Я дуже хочу розміщувати красиві минулорічні серії. Я хочу чекати зйомок цього року і вже відчувати їх передсмак. Я не можу цього робити, коли на вулицях моєї країни вбивають, викрадають, катують світлих і прекрасних людей. Я вчора усвідомила, що не можу, не можу, не можу молитись за нелюдів. Я намагалась зрозуміти, як наш Господь казав: Отче, пробач їм... І тільки плакала від безсилля...
Молитись за людей. За прекрасних і світлих. Хто зараз в небезпеці і кому вже не страшна ніяка небезпека... Дні і ночі. Дні і ночі.
Страшно лягати і страшно прокидатись.
Шукати хоч якусь можливість допомогти.
Використовувати хоч якусь таку можливість.
З жахом усвідомлювати, що є інший всесвіт з котіками-цвіточками і "самі віновати"...
Молитись-молитись-молитись.
Вже майже зневірюватись і сподіватись на диво...

Кто разумеет делать добро и не делает, тому грех.

І да, Псалом 90-й на початку, всередині, в кінці дня і просто, щоб припинити падати в безодню...

І мені байдуже це розігрують з нами російський чи югославський сценарій. Я зовсім не виключаю будь-який з цих варіантів. Але яке це щастя мати таких світлих і прекрасних людей навколо!

Молитись-молитись-молитись за цих людей...

Якщо що, вибачте мою нетолерантність. Але нє, не вибачайте.

Апд. Із стрічки в фб.
Dana Pavlychko
до кого досі не дійшло - все жахливо. я не нагнітаю. я пояснюю тим, хто не може зрозуміти або не хоче вірити. поранених вивозять з лікарень у невідомі напрямки. автомайданівців бє беркут і тягне у відділки. не можете або не хочете вийти на майдан, пікетувати суди або органи влади, то купіть ліки або їжу тим хто на майдані. ідіть в підпілля, але щось робіть.

Comments

[rainy-lily.livejournal.com]

у нас немає альтернативи оптимізму - як же хочеться, щоб так було...

[blincom-de.livejournal.com]

солидарна!

[cafecannelle.livejournal.com]

............................!!!!!!!!!!!!

[mozhevilna.livejournal.com]

так...

[fleur-de-louis.livejournal.com]

Добре, що вв мене волосся ппофарбоване. Бо я мабуть посивіла...

[paddyradz.livejournal.com]

ми молимося невеликим гуртком.
вчора, коли я читала Вервичку, зрозуміла те, що можливо молитися без ненависті - просити Бога... зупинити "цих людей". молитися, аби вони охололи, аби не мали ні сили, ні змоги шкодити.і ще дужче молиитися - аби сили, витривалості й здорового глузду не забрало нашим братам, чоловікам, друзям і медикам. їм, мабуть, наша підтримка зараз потрібна, як ніколи.
Ви не одні, я молитимуся і за Вас, щоби Бог дав змогу побачити крізь сльози надію.

[natalya smirnova (from livejournal.com)]

У мене було багато питань до Бога за ці два місяці.А відповідь я отримала таку:просто молись і довірься Господу.Нехай буде Його воля.Чи є що неможливе для Нього???!!!

[springfrom.livejournal.com]

дуже хочеться.

[springfrom.livejournal.com]

ех, Ань...

[springfrom.livejournal.com]

да.

[springfrom.livejournal.com]

та да.

[springfrom.livejournal.com]

в мене відростає там, де пофарбоване... там сиве.

[springfrom.livejournal.com]

дякую.

[springfrom.livejournal.com]

це лише вихід, правда...
просто усвідомлення своєї слабкості, коли розумієш, що багато людей щиро молились і в гітлерівській німеччині... і в усіх хунтах-режимах сучасності... і невблаганна статистика, що минулого року в світі що 7 хвилин гинув християнин... і що це краще (!!!) в порівнянні з минулим, коли це траплялось що 5 хвилин... якось так.

[merezhyvo.livejournal.com]

ввечері прочитала в тебе те, що сама сказала тобі вдень. Дякую, що написала про це. Я себе засуджувала, що не можу. А тепер відчула, що зможу.
Бог таки на нашому боці. От навіть на прикладі Михайла Гаврилюка. Ті, що збиткувались з нього, вочевидь, думали, що морально зрівняють його з землею. Але коли люди дивляться це відео чи фото(я про нормальних і не цілком звироднілих, як беркутівець зі Львова, якого воно спонукало піти у відставку, та ін.) вони бачать Красу, красу незламного духа в красивому тілі, і... тлустих хробаків, що безсило корчаться біля його ніг (навіть якщо в см вищі за нього). Бог не дав ворогам злорадіти над ним і пастка, що наготували, обернулася проти них.