Кольорове. Зелений. Історії.
Nov. 21st, 2009 10:11 amВже не знаю, хто подав ідею... (Дівчата, агов, озвіться - я в апдейті вкажу авторство)... Але от мої історії... Початок - тут :) springfrom.livejournal.com/44364.html

В нас вдома багато картин. Всі вони авторства Орестового тата... Ця для мене особлива... Її було написано одним спекотним травневим днем. Ореста батьки поїхали за місто... Мама сиділа в затінку і читала вірші... Тато малював... Вони були молоді і закохані... Це був 1972 рік... В жовтні вони чекали на народження сина... Мого чоловіка.


Годинник не є аж таким особливим сам по собі, хоча я його дуже люблю. Він був куплений нами в Кракові під час відпустки... Тому є приємним спогадом... Бо я страшенно люблю всі наші автоподорожі...Коли ми їдемо втрьох, в далеку дорогу... Особливе відчуття... Леся, як правило, добре облаштувавшись на задньому сидінні, затишно посапує, вкрившись пледом, обнявши ведмедика.... Ми про щось розмовляємо під музику... Попереду чекають нові міста, нові враження...
В нас вдома багато картин. Всі вони авторства Орестового тата... Ця для мене особлива... Її було написано одним спекотним травневим днем. Ореста батьки поїхали за місто... Мама сиділа в затінку і читала вірші... Тато малював... Вони були молоді і закохані... Це був 1972 рік... В жовтні вони чекали на народження сина... Мого чоловіка.
Годинник не є аж таким особливим сам по собі, хоча я його дуже люблю. Він був куплений нами в Кракові під час відпустки... Тому є приємним спогадом... Бо я страшенно люблю всі наші автоподорожі...Коли ми їдемо втрьох, в далеку дорогу... Особливе відчуття... Леся, як правило, добре облаштувавшись на задньому сидінні, затишно посапує, вкрившись пледом, обнявши ведмедика.... Ми про щось розмовляємо під музику... Попереду чекають нові міста, нові враження...