Про сбичу мєчт.

[springfrom]

Ось так, прямо скажемо, абсолютно негламурно виглядає наша мрія :) Яка милістю Божою сьогодні збулась... :) 

Мрією Орест захворів вже давно... А коли побачив це місце, то відразу зрозумів, що це - саме те... Але тоді воно коштувало стільки, що подумати страшно... :) І ми тихенько мріяли свою мрію... Орест сказав: от, якби воно коштувало стільки-то - точно би купили... Пройшов майже рік і - такі-да. :)
Якщо до цього додати, що я виросла в квартирі 47, зараз живу в квартирі 47 і номер цього будинку (агаага) 47 :)
Вопчєм, тепер ми латіфундісти :))))))

А як виглядає ваша мрія?.. Поділитесь?..







































Ну, і чому Орест захворів саме цим місцем?.. Дивіться... Це якраз кінець ділянки...





Таке от :)



Леся щаслива :) Їй пообіцяли лабрадора...

Comments

[smijana.livejournal.com]

Якщо вас троє і ви сповідуєте один рівень культури, побуту, у вас є про що поговорити "на своїй мові" - думаю, цього буде достатньо щоб будь-де за будь-яких обставин почуватися добре.. :)
мабуть у мене склалося таке враження, тому що в селах я тривалий час жила одна, без сучасних зручностей, користуючись жирним брудним посудом - бо його не домиєшся без миючих засобів, а їх не використовували бо та вода ішла свиням у помиї, без коханої людини і дитини, не маючи з ким поговорити про своє на своїй мові.. тому мабуть саме це наклалося як відчуття самотності і відірваності від світу, де були дорогі мені люди. Адже вся краса природи оточуюча недовго тішить якщо немає з ким її поділити..
може в цьому моя особиста причина. :)

[springfrom.livejournal.com]

ооо... таке життя - без зручностей і т.п. мене саму не приваблює і лякає...
я ще не знаю, як воно буде :) орест вимріяв свою мрію, а я буду там, де він...