Мабуть, вміння не "розкисати" від необхідності в житті зробити те, чого не хочеться і не уникати неприємної роботи в житті - а затиснути себе в кулак і зробити те, що треба, що мусиш зробити. Другим завданням при цьому, мабуть, є навчитися ТАК це робити, щоб знайти собі якомога більше приємностей і отримати задоволення (те що Ви тут і описували власне :) ). Оскільки через вроджені, а може й спадкові особливості, авторитарність як важіль з моєю дитиною не спрацьовувала аж до останнього часу (зараз трохи більше можу собі позволити), то мусила дуже рано познайомити її з такими от секретами як уникнути того твердого "мушу".. :) Наприклад, читала її вголос пригодницькі книжки поки вона робила нелюбу роботу: складала одяг і іграшки, чи робила нудні вправи від сколіозу - вже всоте.. інколи "для підохочення" давала цукерку, чи приносила в її кімнату свою магнітолу - на ній вона шукала собі музику для створення "робочого настрою" щоб знову ж таки - прибрати гармидер тощо. Зараз домовляємося зробити "те що треба", а як стимул що додає натхнення - пам'ятати що попереду чекає гра сім-сіті.. чи щось таке. Щоб не нарватися на війну "а я не буду!" мушу шукати ті ж засоби, якими і себе стимулюю в житті - до того що не хочеться але треба. :) Тільки - в дитячому вимірі.
no subject
Date: 2009-08-26 01:34 pm (UTC)Другим завданням при цьому, мабуть, є навчитися ТАК це робити, щоб знайти собі якомога більше приємностей і отримати задоволення (те що Ви тут і описували власне :) ).
Оскільки через вроджені, а може й спадкові особливості, авторитарність як важіль з моєю дитиною не спрацьовувала аж до останнього часу (зараз трохи більше можу собі позволити), то мусила дуже рано познайомити її з такими от секретами як уникнути того твердого "мушу".. :)
Наприклад, читала її вголос пригодницькі книжки поки вона робила нелюбу роботу: складала одяг і іграшки, чи робила нудні вправи від сколіозу - вже всоте.. інколи "для підохочення" давала цукерку, чи приносила в її кімнату свою магнітолу - на ній вона шукала собі музику для створення "робочого настрою" щоб знову ж таки - прибрати гармидер тощо.
Зараз домовляємося зробити "те що треба", а як стимул що додає натхнення - пам'ятати що попереду чекає гра сім-сіті.. чи щось таке.
Щоб не нарватися на війну "а я не буду!" мушу шукати ті ж засоби, якими і себе стимулюю в житті - до того що не хочеться але треба. :)
Тільки - в дитячому вимірі.