Отака математика

Господь благословив мене дитиною, в якої я багато вчусь. Так було практично від її народження. Мене завжди в ній вражала і трохи лякала абсолютна відсутність агресії (у сенсі "постояти за себе"). Лякала, бо я думала, що в нашому світі таким людям важко виживати. Але я розуміла, що саме такою створив її Бог, а значить, Він берегтиме її...
Так от. Про навчання від дітей. Мабуть добре, що мені довелося працювати за спеціальністю (вчитель математики) лише чотири місяці. Бо направду у мене не дуже багато витримки. Навіть на пояснення незрозумілого власній дитині не вистачає. Хоча це десь природньо.Часто ми досить терплячі до чужих і нетерпимі до рідних і близьких. Трапилось недавно так, що Лесі була незрозумілою тема з математики. Ми з нею сіли розбиратись. Мого терпіння вистачило не надовго... І Лесю було відправлено за поясненнями до тата. Робота над темою йшла довго і досить бурхливо. Аргументація ставала все голоснішою.Врешті Леся в сльозах пішла в свою кімнату. Десь за п"ять хвилин з"являється з червоними очима, підходить до Ореста і каже: "Дякую тобі, тато, що ти мені так добре все пояснив". І це абсолютно щиро! Без натяку на іронію... У нас відняло мову... Орест: "Доню... Я ж на тебе кричав". "Нічого тату. Я вже все зрозуміла". :) І мені стало соромно.





 

Барабанщик

В кафе, в очікуванні на замовлення, барабанячи паличками по тарілці.
- А ти знаєш, що в школі я був барабанщиком?
- Ні, - здивовано.
- Але зовсім недовго і побарабанити мені так і не вдалось.
- А як же ти був барабанщиком?
- Отакий я був барабанщик-маргинал.