У нас немає альтернативи оптимізму ©

Ганнуську ви, в принципі, вже знаєте. Також відома в цьому журналі як Пташенятко і Акин - Лесіна двоюрідна сестричка. Дуже класнюча і кумендна. І я просто не можу вже мовчати! Бо всі ці шедевральні висловлення втримувати в собі я не в силах. :)

Бродить по квартирі, нудиться... Весь час повторює:
- Хочу шось... Хочу шось...
Потім полізла на поличку, де знаходяться компакт-диски, щось зачіпає і один з дисків падає їй на голову. Пауза. Ганнуська:
- О!.. Шось!
:)

 

Колись, дуже давно, дивилась фільм "Джек Восьмьоркін - американець". Про що фільм - не пам"ятаю зовсім. Запам"ятався один момент. Головний герой почав вирощувати в селі тютюн. Його односельчани не розуміли що він робить, але ж намагались насолити... Зірвали лист тютюну, як його застосовувати - незрозуміло... Позвали доньку - дівку на виданні. "Васіліса, замуж хочеш?" - "Хочу" - "Єшь!.. Что чувствуєшь?" - "Єщьо больше замуж хочется!" :)))

Так от і в мене... Коли ще купувала тільки камеру, то вже тоді почала мріяти про один об"єктив... А тут от в гості приїхав balki33 ... І по доброті душевній дав спробувати познімати його об"єктивом моєї мрії... ))) Думала: зіб"ю оскомину і попустить... А воно... Аааа... "Єщьо больше замуж хочется!"... (С)

 

( Read more... )

День Незалежності ми провели, як і більшість українців, приймаючи участь у національній забаві по видобуванню з землі картоплі. :) Але з роками старію, мабуть, дорослішаю і тому не сприймаю зараз це як трагедію і ужасужас настільки неприємну роботу, а ставлюсь більш спокійно... По-перше, це ще одна нагода побачитись з батьками... В буднях-турботах-роботі часто не знаходиш для цього можливості... По-друге, враховуючи наш спосіб життя, це дуже навіть корисно - фізична праця на свіжому повітрі і т. п. До того ж ми чудово поспілкувались:))).
Добре пам"ятаю, якою це каторгою здавалось мені в 12 років, тому Лесю ми звільнили від цього почесного обов'язку. Вона допомагала дідусеві на кухні. Ну, а ми з Орестом...
Копаємо... Черговий кущ... Величезна стара картоплина і дві молоді горошинки біля неї. Орест задумливо:
- Мда... Гора породіла мишь...
Трохи згодом.... Кущ, де одна посадкова і така ж за розмірами одна молода:
- Вийшли в нуль. Що за умов економічної кризи не так вже й погано.
Так і працювали... :)

Коли їхали додому, то спіймала себе на щемі в серці: батьки зараз щоразу прощаються так, ніби назавжди...

Спеціально для  hudozhnytsya, яка запитувала про життєстверджуючий пост. :)
Пісня називалась, здається, "Луч солнца золотого". Виконання було неперевершено емоційним та самовідданим.

А ми пакуємо валізи... :) 
 

- Зробиш мені чаю?
- Для тебе, сонечко, - що завгодно, - поки йду на кухню, - знаєш, не що завгодно... Коня на скаку, наприклад, не зупиню... І про горящую ізбу - не впевнена...
- Якась ти неженствєнна. :))) 

А ось і ранковий чай.