2013 Review | Акинське. Частина 1-ша. Зима-весна.

[springfrom]

Це не те, щоб підсумки, а просто, практично випадковий набір фотографій, щоб пригадати... Ну, і пам"ятаєте ж, що я не дуже вмію писати...

Отже, рік починався так...




Перший новий рік в хатинці, ми ще не знаємо, що вона лагідна. По дорозі на святкування Нового року, ми буксуємо, виштовхуємо машину, цим кінцево порушуємо і так вже складний стан Орестової спини... Початок складного періоду... Орест не спить-не їсть-не лежить-не сидить і ми вже не знаємо, що робити...
Приїздять Ноелла з Юрою і Варею. Ноелла, як завжди валшебніца - капкейки, печивка. Так ми дізнаємось, що у Юри є двоюрідна сестра - чудовий мануальний терапевт, що стає поворотним моментом того періоду...



Варя в цьому періоді також лікар :)



Варя лікує Ореста



Хатинка нагадує нам сховище від реального світу, бо життя якось зациклюється і закручується навколо одного...



Оресту треба багато ходити пішки і ми ходимо, ходимо, ходимо...









Неочікувано приходить лютий і виясняється, що дєтці вже 16 :)





В результаті складної, багатоходової і законспірованої операції в сім"ї з"являється оце чудо -



Сюрприз справді вдався :)



Чудо назвали Марком, як ви вже знаєете :)



Ми обживаємо хатинку і займаємось всякими зимовими справами :)











У Марка карантин і гуляє він тільки так -



Раптово приходить весна, ви пам"ятаєте її прихід...















Потім, нарешті, зима здається...



Ми садимо сад і кущі...











Потім прийшов травень, який у в нашу міні-історію увійшов під назвою "чорний"



Якось все разом так склалось...



І Марковий вірус, і дтп, були лише небагатьма зовнішніми проявами того...

Але було багато світлих моментів...











І ще кілька фото для закінчення історії про весну...







Ми з"їздили на день відкритих дверей в КНУБА



Якось так...



Не було нічого аж такого епохального, якихось глобальних змін чи подорожей... Просто один рік життя... Зима-весна...

Далі буде ;)

Comments

[strybunochka.livejournal.com]

Оксано, я раптово усвідомила, що вже не можк жити без твоїх світлин. Вони такі близькі... В них затишок, простір, любов, мрія і щирість.
А підписуєш їх ти завжди дуже дотепно.

[springfrom.livejournal.com]

дякую тобі, Юлю! дуже приємно ділитись цим з тобою...

[skeyos.livejournal.com]

"вже не можк жити без твоїх світлин": так то ще щастить; я от уже без цієї сім"ї жити не можу;)

[oksamytka.livejournal.com]

+100!

[springfrom.livejournal.com]

і вас стосується, те, що і Сашу ;)

[strybunochka.livejournal.com]

вірю! :)

[springfrom.livejournal.com]

:) ти ж знєш, що взаємно