Сільські вісті.

[springfrom]

Коли ми сюди перебирались, я навіть не уявляла, що мене чекає. Я була в тіхом ужасє, бо ніколи не жила в селі і взагалі. А ще тут проблеми з інтернетом! Що могло бути страшнішим за це на той момент. Виявилось, що в світі є дуже багато значно страшніших речей, які, я не знаю, як би ми пережили, аби не це місце...



Виявилось, що це геть інші відчуття виходити пити каву на ганок, коли підводиш погляд, а там не звикла бетонна стіна сусіднього будинку, а оце... Що це так незвично засинати під жаб, солов"їв і густий запах акацій. Що я буду мімімікать котікам, а на дивані буде жити величезний пес, якого Орест називатиме дружбаном і не зважатиме на те, що шерсть тепер у нас взагалі всюди, навіть в їжі буває )



Городами я так і не почала займатись, але чесно кошу траву електрокосою і длубаюсь іноді з квіточками і всілякими базиліками ))



Навколо зовсім інші фактури-текстури-запахи і без цього вже складається собі щоденний ритм.

Трохи пафосно сьогодні, звиняйте, давно крутиться в голові, хотілось записати )))
Наприкінець трохи маків, які вижили в моїх бур"янах :)



Да, і з інтернетом все так же пєчалька... )))

Comments

[golden-robin.livejournal.com]

Чудовий фото-репортаж "з полєй" :)
Я в такому живу майже усе своє життя. Мені моє передмістя навіть здоров'я додає :) Жаль, машин нвіть вночі трохи забагато - солов'їв перебивають...

[springfrom.livejournal.com]

все життя - круто! я людина, яка народилась і довго жила в хрущівці над трасою, напроти пам"ятника леніну )
у нас тут машин майже немає, на щастя...