А от майже ніяк. Таке враження, що тих нас десь нема. Є тільки увесь цей тріп у безодню. Той тренує снайперів, той везе вантажівку з ліками, той у свої сімдесят ховає сина-пілота з першого збитого гвинтокрила і йому суєш гроші в кишеню і тікаєш бігом.
Немає того життя, хоча воно ніби ще є - тільки от озирнись. Але є біженці на вокзалах - жінки і діти с повними сліз очима, зі старими шкірзамовими валізами на мотузках, що ходиш із ними як з дітьми і ведеш, і везеш де приймуть.
Є поїзд на Ужгород, який висипає на перон у Вінниці і гучно співає пісню про путіна. Є залізничні вокзали, уважно придивляючись до яких бачиш військових у схованках, їх коротки перебіжки, цигарки та нехитрі харчі.
no subject
Date: 2014-07-15 10:08 am (UTC)Немає того життя, хоча воно ніби ще є - тільки от озирнись. Але є біженці на вокзалах - жінки і діти с повними сліз очима, зі старими шкірзамовими валізами на мотузках, що ходиш із ними як з дітьми і ведеш, і везеш де приймуть.
Є поїзд на Ужгород, який висипає на перон у Вінниці і гучно співає пісню про путіна. Є залізничні вокзали, уважно придивляючись до яких бачиш військових у схованках, їх коротки перебіжки, цигарки та нехитрі харчі.
І так воно йде.