Я не справляюсь.

[springfrom]

А як ви зараз даєте собі раду з усім цим? Як зводите до купи ці реальності? Як справляєтесь з тим, що світ навколо нас не лише змінився, а і розхитався?.. Бо я не справляюсь. Взагалі. Мене виносить зранку від новин про те, скільки людей загинуло/пропало/поранено. Цей холод не відпускає. І цей згусток в районі сонячного сплетіння все сильніше і сильніше затягується. Я написала тут деталі, а потім витерла. Ви самі про них знаєте... А я просто не справляюсь...

Comments

[ku-bo.livejournal.com]

А от майже ніяк. Таке враження, що тих нас десь нема. Є тільки увесь цей тріп у безодню. Той тренує снайперів, той везе вантажівку з ліками, той у свої сімдесят ховає сина-пілота з першого збитого гвинтокрила і йому суєш гроші в кишеню і тікаєш бігом.

Немає того життя, хоча воно ніби ще є - тільки от озирнись. Але є біженці на вокзалах - жінки і діти с повними сліз очима, зі старими шкірзамовими валізами на мотузках, що ходиш із ними як з дітьми і ведеш, і везеш де приймуть.

Є поїзд на Ужгород, який висипає на перон у Вінниці і гучно співає пісню про путіна. Є залізничні вокзали, уважно придивляючись до яких бачиш військових у схованках, їх коротки перебіжки, цигарки та нехитрі харчі.

І так воно йде.

[springfrom.livejournal.com]

...