springfrom (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
springfrom) wrote2009-04-02 10:01 pm
springfrom) wrote2009-04-02 10:01 pm
Отака математика
Господь благословив мене дитиною, в якої я багато вчусь. Так було практично від її народження. Мене завжди в ній вражала і трохи лякала абсолютна відсутність агресії (у сенсі "постояти за себе"). Лякала, бо я думала, що в нашому світі таким людям важко виживати. Але я розуміла, що саме такою створив її Бог, а значить, Він берегтиме її...
Так от. Про навчання від дітей. Мабуть добре, що мені довелося працювати за спеціальністю (вчитель математики) лише чотири місяці. Бо направду у мене не дуже багато витримки. Навіть на пояснення незрозумілого власній дитині не вистачає. Хоча це десь природньо.Часто ми досить терплячі до чужих і нетерпимі до рідних і близьких. Трапилось недавно так, що Лесі була незрозумілою тема з математики. Ми з нею сіли розбиратись. Мого терпіння вистачило не надовго... І Лесю було відправлено за поясненнями до тата. Робота над темою йшла довго і досить бурхливо. Аргументація ставала все голоснішою.Врешті Леся в сльозах пішла в свою кімнату. Десь за п"ять хвилин з"являється з червоними очима, підходить до Ореста і каже: "Дякую тобі, тато, що ти мені так добре все пояснив". І це абсолютно щиро! Без натяку на іронію... У нас відняло мову... Орест: "Доню... Я ж на тебе кричав". "Нічого тату. Я вже все зрозуміла". :) І мені стало соромно.
Так от. Про навчання від дітей. Мабуть добре, що мені довелося працювати за спеціальністю (вчитель математики) лише чотири місяці. Бо направду у мене не дуже багато витримки. Навіть на пояснення незрозумілого власній дитині не вистачає. Хоча це десь природньо.Часто ми досить терплячі до чужих і нетерпимі до рідних і близьких. Трапилось недавно так, що Лесі була незрозумілою тема з математики. Ми з нею сіли розбиратись. Мого терпіння вистачило не надовго... І Лесю було відправлено за поясненнями до тата. Робота над темою йшла довго і досить бурхливо. Аргументація ставала все голоснішою.Врешті Леся в сльозах пішла в свою кімнату. Десь за п"ять хвилин з"являється з червоними очима, підходить до Ореста і каже: "Дякую тобі, тато, що ти мені так добре все пояснив". І це абсолютно щиро! Без натяку на іронію... У нас відняло мову... Орест: "Доню... Я ж на тебе кричав". "Нічого тату. Я вже все зрозуміла". :) І мені стало соромно.
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
Як ти вмієш вхопити мить фотоапаратом!
no subject
Як ти вмієш вхопити мить фотоапаратом!
no subject
якби вона ще любила фотографуватись! бо так приходиться витанцьовувати навколо неї, щоб зазнимкувати! )))