Про сбичу мєчт.

[springfrom]

Ось так, прямо скажемо, абсолютно негламурно виглядає наша мрія :) Яка милістю Божою сьогодні збулась... :) 

Мрією Орест захворів вже давно... А коли побачив це місце, то відразу зрозумів, що це - саме те... Але тоді воно коштувало стільки, що подумати страшно... :) І ми тихенько мріяли свою мрію... Орест сказав: от, якби воно коштувало стільки-то - точно би купили... Пройшов майже рік і - такі-да. :)
Якщо до цього додати, що я виросла в квартирі 47, зараз живу в квартирі 47 і номер цього будинку (агаага) 47 :)
Вопчєм, тепер ми латіфундісти :))))))

А як виглядає ваша мрія?.. Поділитесь?..







































Ну, і чому Орест захворів саме цим місцем?.. Дивіться... Це якраз кінець ділянки...





Таке от :)



Леся щаслива :) Їй пообіцяли лабрадора...

Comments

[smijana.livejournal.com]

Дуже приємно чути коли заповітні мрії у людей спільні - і збуваються!! вітаю!! :)
Теж вважаю що домашнім і людям тваринам найкомфортніше і найприродніше мешкати поближче до природи, так усім добре в усіх планах.. тому лабрадор - саме на часі! :)

p.s. ..а у мене комплекс неповноцінності через приватне будівництво.. бо не хотіла би постійно жити у селі, мені там приємно бувати тижнями, місяцями - але все-таки повертатися в місто, мені там бракує бруківки і людей, подібних ментально до мене, охайного одягу у перехожих, підборів у зустрічних жінок..(а не стоптаних капців чи чобіт - бо без них по болоті як?), вечірнії вогнів і можливості вийти без остраху на вулицю як постутеніє..
І всього іншого що має тільки місто.
Свого часу один чоловік доводив що я "ненормальна", бо всі нормальні люди і жінки мріяли би жити у "приватному будинку"..
Може і ненормальна. А ще я не впевнена що можна зробити комфортним приватний будинок, не маючи стабільної оплачуваної роботи і доходів: на насоси для води, котли опалення, лагодження всіх тих протікаючих стель чи вогких стін, речей і проблем які у кварирі просто не виникають.. довго живучи в сільській місцевості, почуваю себе одинокою і постарілою.. і не знаю чи це від того що немає такої людини з якою б це змінилося, чи це не від "компанії" залежить, чи незалежно.

..і от комплексую що "ненормальна". і мрії у мене ненормальні: мати і квартиру і "дачу" на літо чи осінні, зимові і весняні вихідні і свята, а не лише одне помешкання: назавжди далеке від міських вулиць, архітектури, високих будинків і міської метушні, без якої я так само не можу як і без тиші і природи, в якій минуло все моє дитинство і яку дуже люблю: але не назавжди..

вибачте, що не стрималася і понаписувала геть не доречне на такому гарному "святі здійснення мрій". :)

[springfrom.livejournal.com]

:) я сама дуже мало уявляю собі сільське життя, але воно чомусь здається мені значно "справжнішим"... :)

[smijana.livejournal.com]

Якщо вас троє і ви сповідуєте один рівень культури, побуту, у вас є про що поговорити "на своїй мові" - думаю, цього буде достатньо щоб будь-де за будь-яких обставин почуватися добре.. :)
мабуть у мене склалося таке враження, тому що в селах я тривалий час жила одна, без сучасних зручностей, користуючись жирним брудним посудом - бо його не домиєшся без миючих засобів, а їх не використовували бо та вода ішла свиням у помиї, без коханої людини і дитини, не маючи з ким поговорити про своє на своїй мові.. тому мабуть саме це наклалося як відчуття самотності і відірваності від світу, де були дорогі мені люди. Адже вся краса природи оточуюча недовго тішить якщо немає з ким її поділити..
може в цьому моя особиста причина. :)

[springfrom.livejournal.com]

ооо... таке життя - без зручностей і т.п. мене саму не приваблює і лякає...
я ще не знаю, як воно буде :) орест вимріяв свою мрію, а я буду там, де він...