Ну, і ще про таке життя.

[springfrom]

Я думала перепросити, що зараз в моєму журналі все значно мінорніше. А потім подумала: це ж просто мій журнал і він такий, як я, як в мене на душі... Я зрозумію, якщо не потрапляю з кимось в унісон.
Ще одне місце, де зараз також просто необхідно побувати. І з дітьми, я впевнена.



Більше фото знову тут - https://www.facebook.com/oksanatysovska/media_set?set=a.10201316802152414.1073741854.1543718560&type=3, якщо комусь захочеться переглянути.

Comments

[zlata-n.livejournal.com]

помітила, що останнім часом багато з нас вибачається перед своїми віртуальними френдами/читачами/глядачами за те, що не можемо посміхатися, постити мі-мішні картинки, писати про щось смішне, світле і щасливе...та що говорити за когось - сама така...
але, Оксан, хіба треба вибачатися в тому, що тобі болить? Болить так, що ти не можеш нормально жити (без перебільшення), не можеш радіти найзвичайнісіньким речам, не можеш банально відволікатися, бо тебе НІЧОГО не відволікає...

кілька днів тому Ви писали про реабілітацію... ТАК. Багатьом з нас вона вкрай потрібна. Тому що багато з нас зараз знаходятся на межі...на межі болю...

дуже жалкую, що не знайома з Вами особисто...

і не вибачайтеся, будь-ласка, що не можете бути байдужою (або подавати вигляд байдужості), як інші...

за людяність, щирість і душу, яка плаче, вибачатися не варто...

з величезною повагою до Вас.

[springfrom.livejournal.com]

сподіваюсь, що вийде познайомитись особисто і дуже дякую.