Життя в постійному когнітивному дисонансі.

[springfrom]

Коли один день намагаєшся вникнути в те, який бронік кращий і де його купити в Києві, де черга вже на тижні наперед, а хлопці от-от поїдуть на схід, а русскіє в новинах сьогодні вже анонсували знищення їх батальйону, а на наступний день знімаєш весілля, де все так, наче нічого не відбувається в країні і ти думаєш, а де вона, та справжня реальність, і не можеш зрозуміти. Бо і то, і то реальність. Але як вижити в ній, і як правильно вести-реагувати-діяти - хіба знаєш... Робиш те, що, наче, мав би робити. Розумієш, що цього, ой як мало...
Таке от сьогодні. Шматочок з реальності за вікном. Не знаю, що б робила без неї...

Comments

[hudozhnytsya.livejournal.com]

+

[springfrom.livejournal.com]

отож...

[olcha-tihiro.livejournal.com]

Родные приезжали к нам на свадьбу, из Антрацита. из того самого. Это конечно отдельный сюрреализм ехать на свадьбу, везти все эти подушки-хрусталь-нарядные платья мимо блок-постов, на которых только вчера кого-то убили.
До сих пор не могу осознать того, что я теперь не могу сесть в машину и приехать домой к бабушке на каникулы.
До сих пор не могу понять, что люди всерьез перестали со мной общаться только потому, что я той национальности, которую теперь принято гнобить в этом чертовом государстве.
А каково вам там я даже представить не в состоянии...

[springfrom.livejournal.com]

так, кривавий сюр... :(

[cafecannelle.livejournal.com]

Моя реальность из сада-цветов-детей и любви...а по дороге бтр и в городе камуляж с автоматами, в небе истребитель и по ночам гул от взрывов... и нужно ехать, а сил нет...и страшно...а еще страшнее, что будет потом...когда все это закончится...

[springfrom.livejournal.com]

:( так... такі речі, до яких, мабуть, неможливо бути готовим, і втрачаєш залишки розуму...

[cafecannelle.livejournal.com]

я раньше думала, что достаточно иметь внутреннюю силу и веру... теперь вижу, что она должна быть огромной, чтобы не засосал тот ужас, который происходит. но! даже капелька веры спасает и дает стимул жить! а разум...он возвращается...главное сердце!