Про філософсько-економічні аспекти вибирання картоплі та ще трохи маминого садку.

[springfrom]

День Незалежності ми провели, як і більшість українців, приймаючи участь у національній забаві по видобуванню з землі картоплі. :) Але з роками старію, мабуть, дорослішаю і тому не сприймаю зараз це як трагедію і ужасужас настільки неприємну роботу, а ставлюсь більш спокійно... По-перше, це ще одна нагода побачитись з батьками... В буднях-турботах-роботі часто не знаходиш для цього можливості... По-друге, враховуючи наш спосіб життя, це дуже навіть корисно - фізична праця на свіжому повітрі і т. п. До того ж ми чудово поспілкувались:))).
Добре пам"ятаю, якою це каторгою здавалось мені в 12 років, тому Лесю ми звільнили від цього почесного обов'язку. Вона допомагала дідусеві на кухні. Ну, а ми з Орестом...
Копаємо... Черговий кущ... Величезна стара картоплина і дві молоді горошинки біля неї. Орест задумливо:
- Мда... Гора породіла мишь...
Трохи згодом.... Кущ, де одна посадкова і така ж за розмірами одна молода:
- Вийшли в нуль. Що за умов економічної кризи не так вже й погано.
Так і працювали... :)

Коли їхали додому, то спіймала себе на щемі в серці: батьки зараз щоразу прощаються так, ніби назавжди...

Comments

[merezhyvo.livejournal.com]

гарно, як завше. А як називаються квіти з 4-ї фоти?

[springfrom.livejournal.com]

дякую дуже. тут леся мені підказує, що космеї :)

[soldaja.livejournal.com]

фото как всегда волшебны
особенно первая и последняя
можно утащить в коллекцию?

[springfrom.livejournal.com]

дякую дуже!
мені страшенно приємно. :)

[springfrom.livejournal.com]

страшенно стискає...
...
молюсь про це...

офф. коли приїдеш?

[merezhyvo.livejournal.com]

приємно, коли наші діти розумніші за нас)) малою постійно клеїла "манікюри" з їхніх пелюсток (ви таке робили?)).Потім вони означали, що на порозі - осінь. Аж тепер вирішила поцікавитись, ЯК все-таки називаються...

[springfrom.livejournal.com]

:)) так і є!
я теж клеїла! :) бігали ми по двору з таким манікюром... )
так... осінь вже поруч...

[hudozhnytsya.livejournal.com]

хочу побачити тебе з манікюром! ;-)
мене до того ніколи не тягнуло, зате я ліпила з піску "пацієнтів" і бавилася в хірурга. як із віком все змінюється))))

[springfrom.livejournal.com]

з наклеєним з пелюсток космеї манікюром??? лєгко! приїзди! :)

[mudra-bosutra.livejournal.com]

які гарні фотографії! останні дві- шедеври)

[springfrom.livejournal.com]

дякую дуже.:) але то ти занадто )))

[osinnya-kvitka.livejournal.com]

Очень красиво....(Не люблю копать картошку....)
А вот ощущаю подход осени..так близко.Эти горьковатые ароматы. которых не чувствую, но я их вижу.У них есть цвета, множество оттенков.Я так люблю это время.В нем столько запаха, столько цвета и столько фактуры.

[springfrom.livejournal.com]

та я теж не дуже люблю. але цього року відмітила для себе, що досить спокійно почала до того ставитись...

так... осінь обіцяє бути дивовижною! :)

[hudozhnytsya.livejournal.com]

пост настільки різноплановий, що доведеться писати абацами...)))
фотографії, як завжди, дивовижні. навіть краші, ніж раніше. особливо сподобалися яблучко і сушені нагідки. чудовий об"єктив, і ти знимкуєш все майстерніше!!!

добре, що були з батьками... коментарі Ореста дуже смішні. Ігор каже, як завжди))) і молодці, що звільнили Лесю))))

а щодо щему - то він пекучий. і дуже якось від того важко.

[springfrom.livejournal.com]

дякую дуже!

пекучий... і що з цим робити!

[regina87.livejournal.com]

мені дуже сподобалися остання і з яблучком, - чудо, просто!
За батьків завжди так боляче, в мене бабуся завжди так. потім довго від такого настрою відхожу, важко усвідомлювати, що тих кого ми любимо не вічні.

[springfrom.livejournal.com]

дякую!

ага, це страшенно болить...

[snigynka.livejournal.com]

я також у суботу помагала копати бульбу. і так само у мене змінилось до цього ставлення - зараз кайф від цього ловлю...з віком багато чого переомислюється

[springfrom.livejournal.com]

дуже багато!.. і це добре...

[natalya-mayunka.livejournal.com]

дай Боже здоров"я батькам.

фото з яблуком і останнє - просто супер!

[springfrom.livejournal.com]

амінь!

і дякую!

[bl-olen.livejournal.com]

самотнє яблучко в травиці...щемливо так...Всі класні, як завжди! ))
А батькам скільки років?

[springfrom.livejournal.com]

дякую!

татові - 72, мамі - 67...

[bl-olen.livejournal.com]

а, ну майже як мої...Мамі 69, татові - буде 73 у лютому.

[springfrom.livejournal.com]

і знову співпали... )

тоді ти добре розумієш...

[bl-olen.livejournal.com]

Ще б пак! Добре, що мої хоч картоплю не садять. Зате огірки, помідори й капуста...І переживання: яка цього роду розсада, та чи мєдвєдкі не погризуть, та дощ-град не поб"ють...Батьки, одним словом.

[oksamytka.livejournal.com]

і я зара позитивніше ставлюся до фізичної праці в селі. в 12 це теж було мукою. шкода, шо тепер бабусі нема і вже нема до кого їхати бавитися в вигрібання картоплі...
а фотки - нічого нового я тобі про них не скажу )))

[springfrom.livejournal.com]

:) дякую тобі!..

[liking-a-rain.livejournal.com]

сушені нагідки, то просто диво!
і взагалі всі фоти дуже гарні=)
вчора і сьогодні також картоплю копали...маса задоволення і втома...

[springfrom.livejournal.com]

дякую дуже!..

ага, втома є. але вона приємна.

[darinaratz.livejournal.com]

как красиво!

[springfrom.livejournal.com]

дякую!

[smijana.livejournal.com]

Фото - неймовірно красиві!
Здається, красивіші за реальність.. :))

Дуже позитивна розповідь у Вас. :)
А я три дні копала картоплю у своєї бабусі..
Вірніше, лопатою - тільки трошки, а в основному вигрібала з землі і збирала за тракторцем дядьковим.. техніка - то не розкіш. Особливо коли картоплі сумарно - 15 соток. :)
А свою доцю дуже хотіла взяти із собою. Бо не можна оберігати від праці! тільки через тестування на собі тієї різної "нелюбої" праці, через не хочу і не можу в дитині виховується все те.. що у нас всіх свого часу виховалося. :)
Але в перший день вона за півгодини збирання картоплі пожалілася на животик.. слава богу, причина болю виявиласяцілком здорова. гг:)) Але оскільки город був далеченько - то вона вже не приходила.
А в наступні дні виходили рано вранці, то не хотіла її піднімати "авралом".
Втім, на неповні 10 років і півгодини добре що були. :)
Хай на трошки ,але зовсім інакше цінуватиме тепер і працю і картоплю, впевнена.

[springfrom.livejournal.com]

дякую дуже!

у бабусі... це ж чудово!.. моїх вже давно немає... нажаль...

та леська теж помічниця... просто є робота, яка от ну зовсім не до душі... :)

а що виховується через таке подолання?..

[smijana.livejournal.com]

Мабуть, вміння не "розкисати" від необхідності в житті зробити те, чого не хочеться і не уникати неприємної роботи в житті - а затиснути себе в кулак і зробити те, що треба, що мусиш зробити.
Другим завданням при цьому, мабуть, є навчитися ТАК це робити, щоб знайти собі якомога більше приємностей і отримати задоволення (те що Ви тут і описували власне :) ).
Оскільки через вроджені, а може й спадкові особливості, авторитарність як важіль з моєю дитиною не спрацьовувала аж до останнього часу (зараз трохи більше можу собі позволити), то мусила дуже рано познайомити її з такими от секретами як уникнути того твердого "мушу".. :)
Наприклад, читала її вголос пригодницькі книжки поки вона робила нелюбу роботу: складала одяг і іграшки, чи робила нудні вправи від сколіозу - вже всоте.. інколи "для підохочення" давала цукерку, чи приносила в її кімнату свою магнітолу - на ній вона шукала собі музику для створення "робочого настрою" щоб знову ж таки - прибрати гармидер тощо.
Зараз домовляємося зробити "те що треба", а як стимул що додає натхнення - пам'ятати що попереду чекає гра сім-сіті.. чи щось таке.
Щоб не нарватися на війну "а я не буду!" мушу шукати ті ж засоби, якими і себе стимулюю в житті - до того що не хочеться але треба. :)
Тільки - в дитячому вимірі.

[yuyu76.livejournal.com]

Орестові байки-клас,клас!

А про батьків....ехехех.